Чого ми із кумом так раді?

Чого ми із кумом так раді?

(Від щастя палає лице)

На Путінській Олімпіяді

Заїло! Заїло кільце!

– Ти бачив? Заїло! Ти бачив?

– І плакав мій кум-побратим.

– О, як нам всміхнулась удача!

– І я заридав разом з ним.

Френди в соціальних мережах

Коменти нам шлють без кінця:

«Вітаємо! Горді безмежно!

Якби ще чотири кільця!»

А потім у купі збирались,

Гуділи, мов мухи цеце:

«Ах, як москалі обісрались!»

І знов про кільце, про кільце.

солодко було нам разом,

Бриніли усі відчуття,

І там, у глибинах екстазу,

Нам сенс відкривався життя!

Були ми – «ловителі гави»,

IQ мали нижче трави,

Тепер в нас з’явилася Справа –

Радіти від "горя" Москви.

Радіти, гудіти, триндіти:

«Зламалась Кремлівська Рука!»

А потім триндітимуть діти,

І так на роки, на віка!

Це ж Вічна Мета для країни,

Якої не знали раніш!

Від щастя всі чесні новини

Ставали чесніш і чесніш,

Піднялись освіта, культура,

І творчо творили митці,

І вчили народ наче гуру:

«Тепер наша віра – в Кільці.

Це наша ідея, основа,

Ми – діти Нового Отця…»

Минали літа. Поступово

Назвались ми – «Свідки Кільця».

І хоч на полях і городах

Лишились вовки та круки,

Всміхався голодний народик:

«Ідейно живем залюбки!»

А Бог, що створив Україну,

Дивився на наші міста,

На мертві сади, полонини, І

кликав, і кликав з Хреста.

Та ми очманіло, без тями,

Душею сліпі та криві,

У схрони збирались, як в храми,

Молитви шептали нові.

Молились – і кожнеє слово

Смерділо, мов тухле яйце –

Щоб здохли в Кремлі всі корови,

І щось про кільце, про кільце…

Ян Таксюр